Історична конференція

   22 січня 1919 року. Цей день займає особливе місце в історії становлення незалежності і соборності України. Саме в цей день Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Цього року виповнюється 100 - річчя з′єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою.

    До цієї значної події Тисменичанській сільській  бібліотеці відбулася історична конференція «Великий день єднання». До нас завітали учні 10 – го класу Тисменичанської ЗОШ з учителем історії Чуйко Марією Миколаївною. З вступним словом про становлення і розвиток українського національного державотворення виступила Марія Миколаївна. Учні підготували короткі доповіді про визначні події того часу. Присутні із зацікавленням слухали доповіді, жваво розмірковували про поняття соборності України. Бібліотекарі також підготували для учнів деякі історичні та цікаві  факти з історії соборності та провели вікторину «Моя країна – Україна». Ми раді що учні продемонстрували гарні знання про Україну, її географію, історію козацтва, літературу, народні свята. Відвідувачам заходу був запропонований відеофільм «Злука. День соборності України» (з циклу Перемоги України).

     До уваги учасників заходу бібліотекарями була створена книжкова виставка "Одна єдина соборна Украіна ", на якій представлена література що висвітлює тернистий шлях України до соборності.

Розколяда

     22 січня в Тисменичанській ЗОШ відбулася розколяда "Світла радість Різдвяного дива". Вона традиційно присвячувалась Дню соборності України. Учні влаштували веселе різдвяне дійство з Вертепом, колядками, щедрівками, віншуваннями та жартами.

Флешмоб

     Сьогодні, 22 січня, в Тисменичанській ЗОШ відбулася акція «Ланцюг єднання» з нагоди з нагоди 100-ліття Акту Злуки - єднання ЗУНР і УНР у соборну Україну. Учні та вчителі вийшли на вулицю взявшись за руки та  утворили символічний живий ланцюг єднання. Символічно що учні тримали в руках прапори привезені зі Сходу. Їх, у пам’ять, привезли наші односельчани з різних батальйонів, частин, бригад у яких вони воювали. Учасники вигукували патріотичні гасла, співали гімн України, посмішками та помахами рук вітали водіїв транспортних засобів, що проїзджали в цей час дорогою. У відповідь отримували пртяжні гудки автомобілів.

     «Ланцюг єднання» символізував духовне єднання всіх територій, які історично належать нашому народові, єдність і цілісність загальної території України, недоторканність її кордонів.

Виставка однієї книги

   9 січня виповнюється 95 років від дня народження Сергія Параджанова. Він вірменин грузинського походження, творець візитної картки українського «поетичного кіно» – картини «Тіні забутих предків» (1964), яка отримала 39 міжнародних нагород і 24 гран-прі на кінофестивалях (у Мар-дель-Платі, Римі, Салоніках та ін.) Параджанова називали «генієм» та «маестро» його друзі – світові митці Федеріко Фелліні, Мікеланджело Антоніоні, Жан-Люк Годар, Анджей Вайда, Ів Сен Лоран, Андрій Тарковський та інші. Сам про себе режисер казав, що він: «вірменин, який народився у Тбілісі і сидів у російській в’язниці за український націоналізм». Сергій Йосипович був і режисером, і сценаристом, актором, художником, скульптором, і композитором, костюмером, гримером, епістоляром та хореографом. Окрім «Тіней забутих предків», важливими стрічками Сергія Параджанова є «Колір гранату» (1969) та «Ашиб-керіб»(1988). Цікаво, що Гарвардський університет включив "Тіні забутих предків" і "Колір граната" до списку стрічок, обов'язкових для перегляду претендентам на кандидатський ступінь у кінознавстві.

     Для Сергія Параджанова колажі були вікном у великий світ фантазій і загадок , коли його посадили у в’язницю. Він робив їх з будь-яких підручних матеріалів – осколків дзеркал і ялинкових іграшок , металу , дерева , черепків порцеляни , з шкаралупи волоських горіхів , парчі , засушених квітів . Параджанов збирав кришки від молочних пляшок , а потім цвяхом видавлював на цій фользі портрети . Коли « медальйон » з портретом Пушкіна потрапив до рук кінорежисера Федеріко Фелліні , той негайно замовив зі зліпка срібну медаль , і з тих пір ця нагорода вручається за кращі фільми на фестивалі в Ріміні.

     До 95 річчя С. Параджанова ми підготували виставку однієї книги «Злет. Трагедія. Вічність». Тема цієї книги Параджанов і Україна. Це спроба розповісти про радісні, гіркі, а часом трагічні сторінки життя геніального режисера, чия творчість впродовж двох десятиліть була пов’язана з Україною. На сторінках видання вперше друкуються унікальні архівні матеріали, які розповідають про драматичний перебіг його долі. Вперше читач ознайомиться з документами вражаючої трагедійної сили — листами Сергія Параджанова, написаними рідним і друзям з таборів, куди він був кинутий за брехливим наклепом. Широко представлені рідкісні фотоматеріали, репродукції картин, малюнків, колажів Параджанова. В книзі також зібрані спогади людей, які близько знали митця, що став гордістю українського поетичного кіно і всього світового кіномистецтва. Виставка художньо оформлена фотографіями та матеріалами за допомогою яких Параджанов створював колажі. Запрошуємо до перегляду та ознайомлення.